Втамує спрагу осінь золота
І запалають клени в її лоні.
Прийди до мене, поцілуй вуста,
І поцілуй обпечені долоні.
Я буду наче пташка лісова –
Відречена від помислів нечистих…
Прийди, коли закінчаться слова,-
Я поселю у серце твоє пісню.
Життя закрутить нову карусель,
Розчиниться несказане у зливі.
І серце – мов
остання цитадель
Підкориться в закоханім пориві.
Немає коментарів:
Дописати коментар