Дзвони зовуть до
храму.
Я не іду,- я
лечу.
Стомлене серце
вітрами
Хоче втекти й від
дощу.
Очі закрию –
світло.
Тихо тремтять
вуста…
Тепла свята
молитва.
Тільки лиш я не
свята.
Тільки й того –
ночами
Серце моє не
спить.
Клич мене, Боже
до храму!
Може й почую –
поклич!
Погляд тяжкий з
ікони…
Очі додолу…
Мовчу.
Осуд. Спітнілі
долоні.
Як же втекти від
дощу?!
Полум’ям кволим віра.
Ну а любов – не з
руки
Хваткою дикого
звіра
Знов мене рве на
шматки.
Де ж ти, моя
дорога?
Дощ не вщухає
іде.
Ось я! Прийшла до
Бога!
Де мої крила?
Де?!
07,07,2017
Немає коментарів:
Дописати коментар