Сьогодні я вас залишаю,
Один квиток. Один багаж…
Життя дороги не питає –
Летить в осінній вернісаж.
Перон порожній. Тільки тіні
Сідають в потяги печалі.
Серця - мовчать… Вони не винні,
Що їх виковують зі сталі.
Цілують колії вагони.
А за вікном - пливуть міста…
Сивіють мрії, наче скроні, -
Їх тільки знято із хреста.
Квиток в руках –
неначе доля.
Молюсь і плачу. Знов молюсь…
Слова подавлені від болю.
Я вже назад не повернусь!
В повітрі – дика ностальгія,
Гіркий забутий аромат.
Мене зустріне і
зігріє
Дощами сірий листопад.
Немає коментарів:
Дописати коментар