Ну здрастуй лютий, смаку гіркоти,

Найдовший місяць нашого народу.

Ти вчив нас підійматися, іти,

І цінувати зболену свободу.

Ти з нами плакав щемно. Ти ридав

Під стінами розтерзаних підвалів,

Коли дітей по світу проводжав

Під дикий шум перонів і вокзалів.

Ти обіймав за плечі матерів,

У забутті тремтячими руками,

Що клали прапор на своїх синів,

Молились... Онімілими вустами.

Ховав під ранок перших немовлят-

Вкривав як міг від обстрілів собою. 

Ти показав нам як іти на старт,

І став пліч-о-пліч до тяжкого бою.

Ти нас учив запалювать серця,

І темряви боятись - тільки в людях.

І завжди поруч, поруч без кінця!

Ти вкорінився глибоко у грудях.

Тепер умієм спалювать мости -

Нести своє від роду і до роду. 

Ну здрастуй лютий, смаку гіркоти,

Найдовший місяць нашого народу.