Ти є. Ти є і цього досить,

За рамками і межами зізнань.

Не запече відлунням стоголосим -

Не буде ні пробачень, ні прощань.

Все буде так, як і було до цього -

Мовчанням кроки міряють літа.

Все довшими стають розмови з Богом,

Відкриті душі - замкнуті вуста.

Ти є... В незнаних паралелях

Живеш, працюєш, каву п'єш терпку...

Блукаєш спраглий у своїх пустелях:

Вуста мовчать, і серце на замку.

Ти є... Хоча й не знаю де ти - 

Дощами будь, чи сонцем грій стежки.

І байдуже, що ми як дві планети - 

Ми всеодно на відстані руки.