Ну як не мріяти

Ну як не мріяти,
коли душі так мріється?
Як не співати сонячних пісень,
Коли слова зриваються і сіються,
Прикрашуючи очерствілий день?!
Ну як не думати,
Коли думки окрилені,
А в плечах чуєш силу журавля?
Коли під небесами чисто-синіми
Всміхається кульбабами земля?
Ну як не дихати
Життям на повні груди,
І не ходити в травах босоніж?
Коли степи уквітчані повсюди,
А під ногами стелиться спориш?
Ну як не вірити
вітрам – земним старійшинам,
Що пестять на світанку стигле жито?
Загубленим, розвіяним і стишеним.
Ну як усе це можна не любити?!