Мрія притихла.
Сховалася глибоко в грудях…
Наче зерно,
Що чекає свій час прорости.
Досвід хоч трохи навчив
Розбиратися
в людях.
Серце – навчилось шукати
Свій шлях
до мети.
Думка у клітці. А крила…
А крила вже
дужі!
Що ті замки,
Коли небо вже кличе в політ?!
Світ розколовся на вірних
І дико байдужих…
Змінююсь я…
І тим самим лишається світ.
Січень
2017
Немає коментарів:
Дописати коментар