Метро… Автомобілі…
Галас… Місто…
Танцюють вулиці
незвично і яскраво.
Під сонцем
вересневим, променистим
Маленький люд
великі робить справи:
Хто п’є нектар п’янких
жагучих квітів,
Хто - сльози гірко змішує з вином…
Тут кожен –
геній у своєму світі,
І кожен сіє сам
собі зерно…
Танцюють вулиці…
Закохуються люди,
І неважливо – в
двадцять, в дев’яносто…
Себе чомусь розтрачують усюди,
Так легковажно,
і до болю просто.
Радіють,
посміхаються мов діти,
У тінях
розчиняються і губляться…
Живуть, а може
тільки вчаться жити
В осінній день,
коли танцюють вулиці.
2018
Дуже сподобалось, як написано... шалений темп міста, і кожен "бачить" в ньому своє...
ВідповістиВидалити