Згубитися… Забути і пробачити –
Мабуть найтяжчий вирок у житті.
Не може серце правильно віддячити
–
Не навчене у гомоні світів.
Згубитися… У просторі і часі ,
Душа кричить – закони не мої!
Танцює доля в золотавій рясі,
Сполохавши ранкових солов’їв.
Печуть вуста, холоне кров у
жилах.
Чому стоїш?! Прощайся та іди!
Сьогодні небо просить неможливе –
Згубитися за мить і назавжди.
Немає коментарів:
Дописати коментар