Повернулась на землю весна,
Щоб усипати квітами сад.
Ну а саду ... А саду нема!
Сюди вцілив непроханий град.
Босоніж юна мавка весняна
Крок за кроком по чорних руїнах,
По землі, мов скривавлених ранах...
Запекла їй в душі Україна!
Дітлахи не стрічають на ганку,
Не біжать по свої первоцвіти.
Їх забрали батьки на світанку
Щоб від пекла розвести по світу.
І упало дівча на коліна
Заридало гіркими слізьми.
Де квітуча моя Україна?!
Боже, тяжко так бути людьми?!
Розривалась душа молодеча,
Під пекельні пісні канонад.
...Хто поклав їй долоні на плечі?
Обернулась, - за нею солдат.
-Не ридай моя мавко весняна,-
І простягує згублені квіти.
Я загою усі твої рани!
Тільки треба ще мить потерпіти.
Будуть діти в танку танцювати!
У піснях а не звуках гармат!
Будуть в гніздах рости лелечата...
Лиш не плач, ми повернем твій сад!

14.04.2022.