Не ідіть забутими дорогами
По своїх утрачених слідах,
Стоптаними стежками убогими
По життєвих схилах і хребтах.
Де дощі на травах, а не роси,
Де тумани пестять пальці рук.
А здавалось
літо йде, не
осінь,
Білим вальсом зустрічей, розлук!
По слідах, де
сірими ночами
Бродять тіні скутої землі,
Де шукають пристані роками
Рідні одинокі кораблі.
Де злітають спогади у хмари,
Серце нарікаючи на біль…
Де любов – досягнення і кара,
Де не подають ні хліб, ні сіль!
Де серця вітаються й зникають,
По недобудованих мостах.
Не вертайтесь! Вас там не чекають,
Не ідіть по втрачених слідах!
Немає коментарів:
Дописати коментар