Весняна буря здійнялась раптово.
І крик дощу під дикий гомін душ.
Ніч повела до танцю гонорово
Між водяних потоків і калюж.
Вітрам – свобода, вирвались зі схову.
А буря не вгамується, іде.
У закутку забилось кволе слово.
Усе, що є – вмістилося в «Ти де?!»
Усе сплелось: земля, дорога й небо,
Калюжі, вітер в серці і дощі!
Нестерпно стала гострою потреба
В твоїй правиці на моїм плечі.
І стихло все… Так само – теж раптово.
І тиша… Бурі наче й не було!
«Я тут, кохана!..» Три жаданих слова,-
І заховалась під твоє крило.
04.2017
Немає коментарів:
Дописати коментар