Запали свічу, чомусь так зимно…
Я не готувалась до снігів.
Серце – як годинник, безупинно
Б’є свою мелодію років.
День по колу родиться і гасне.
А сніги лежать… Лежать сніги!
Лиш душа лікується – прекрасним
Від якоїсь дикої туги.
Що шукати правди чи любові?
Вся моя любов – дитячий сміх,
Правда вся – у сказаному слові,
І за ним нічого, тільки сніг…
А зима святкує перемогу –
Владно так і гаряче сміється.
Щоб знайти загублену дорогу –
Запали свічу в моєму серці.
Немає коментарів:
Дописати коментар