Шумів майдан

Шумів майдан.  Лунала музика і співи.

Всміхалися і очі, і вуста.

Та раптом в круговерті галасливій

Зірвалась божевільна німота.

Спинилися думки, слова і люди,

Застигли  болем сльози на очах.

О Господи, чи довго ще так буде?!
Його несли…

                      Несли…  У прапорах.

Кружляло листя в дикім божевіллі…

Як того дня,-

         Після страшного бою.

Його несли до чорного весілля,

Ще юного народного героя.

Ти повертайся птахом сизокрилим

І тихо сядь на батькове плече,
Утіш його печалі посивілі,

Як серце диким танцем запече…

Ти повертайся,  повертайся, сину!

До дому теплим полум’ям свічі!

Як матір заридає на колінах,

Упавши до ікони уночі.

Шумів майдан.

            Мовчав майдан безсило…

Здавалось – не у квітах, у золі.

Він зустрічав іще одного сина –

Героя української землі.

                 24.09.2018