Шумить людьми і коліями Київ
Прокинувся від сну старий вокзал
Під супровід німих пташиних співів
У величі просторів і дзеркал.
Зірвуться мрії голубами гордо
І зникнуть в небі, повному питань…
А душу розривають два акорди –
О скільки тут падінь і починань!
Блукають випадкові перехожі, -
Дарують свої посмішки і біль…
Вагання знову стане на сторожі,
Й завадить вам прицілитись у ціль.
І все кипить столичним водограєм
Неначе кришталеве джерело…
Погляньте, ваша доля вас чекає,
Розправте тільки стомлене крило!
Немає коментарів:
Дописати коментар