Упала на коліна і молюся.
Дай Господи нам сил зробити крок.
О як же слів, як слів своїх боюся!
А ще більше - боюсь своїх думок.
Дай Господи, цю ненависть спинити,
Що в серці пророста за наш народ!
І ворога дай вигнати й... не вбити,
Упавши низько до його ж висот.
Дай Боже сил, щоб лють ворожу, дику
Опанувати... Вирватись з пітьми.
Воно ж таке гидке, таке безлике,
Що й слів нема назвать його людьми.
Це сіра маса без душі і плоті,
Принесли в Україну смерть і гріх.
Прийми їх крах в дешевій позолоті!
Дай нам не стати схожими на них!
Немає коментарів:
Дописати коментар