Ти і досі моє повітря.
Моя молодість, моя сповідь.
І розлуки нагострене вістря
Зачепило обох… до крові.
Прийде жовтень другий, десятий
В розмаїтті своїх кольорів.
Буде вулицями блукати,
Де немає твоїх слідів.
Ще не раз буде падати й жити
Листя, тяжке від крапель дощу…
Ми хотіли просто зігрітись,
А спалили до тла свічу.
Не навчиш мене ТАК кохати?
Щастя й спокій… А що ще треба?!
Серцю треба не так багато –
Хоч на мить твого синього неба.
Ти і досі моя тривога,
Моя молодість, моя сповідь.
Я тебе привела до Бога, -
Ти привів мене до любові.
Немає коментарів:
Дописати коментар