Що таке війна? Спитала доня,

На мене здійнявши сині очі.

Я, в кулак стискаючи долоні, 

Говорити стала неохоче.

Донечко моя, моя дитина!

Це безсонні ночі матерів,

Доки їх сини щитом єдиним

Захищають нас від  ворогів.

Це серця сполохані дитячі,

Це порожні парти і садки.

Це дитинство втрачене, а значить

Наніч недочитані казки.

Це народ наш, пташко моя мила,

Право боронити рубежі!

Це козацька непохитна сила

З прапором,  за руки до межі!

Ні, не бійся доню, моя люба

Українське слово - навіки!

Хто з вогнем до нього- тому згуба,

Від своєї раниться руки.

І з дорослим поглядом дитина,

За такий короткий діалог...

-Мама, переможе Україна?!

-Переможе, доню! З нами Бог.