Зірвався угорі пташиний крик,
А потім ліс застиг, мов перед боєм.
Маленький похитнувся материк –
Пожежа розгорялася журбою.
Все танцювали кулі вогняні
Поміж беріз і витончених сосен.
У дикій невагомій тишині
Сльозою заблищали в травах роси.
Мовчать дороги, і мовчать міста, -
Пожежа підняла свої вітрила…
Чому горять розпечені вуста,
І чим земля так тяжко завинила?!
Немає коментарів:
Дописати коментар