Запалила маяк і
пішла.
Бачиш світло в
безкраїм морі?
Доторкнуся до
твого чола
Своїм серцем
крізь час і простори.
Ти дороги згубити
не смій!
І вітрила здіймай
щоб жити!
В синіх горах на
місяць нічний
Я вовчицею буду
тужити.
Залишуся на
прірві лісу,
На скелистому
сірому краї.
І… лишилась… А
хто б не лишився?!
Місце вовка не в
морі, - а в зграї!
Я по ночам
дивитимусь вслід
Надлюдським диким
поглядом звіра.
Ти полюбиш і
море, і світ!
В мене інша
стихія – віра.
Підіймай…
Підіймай вітрила!
Лиш на схилі
далеких років
Не спиняйся,
знайди в собі сили!
Коли чутимеш тугу
вовків.
30,08,2017
Немає коментарів:
Дописати коментар