Ти, моя голубко, потерпи.
Знов піду до церкви на молитву...
А до ранку - поки що поспи,
Зійде сонце, - душі люблять світло.
Не дави лавиною снігів,
Де не просять - вогнища не зводять.
Скільки вже збудовано мостів,
А для чого? Люди там не ходять....
Протягів і бруду по землі...
Потерпи, душа моя, несміла!
Потерпи... І в Божому теплі
Ти розправиш знову білі крила!
Немає коментарів:
Дописати коментар